Цього дня, коли в глобалізованому світі освідчуються в коханні й дарують «валентинки», загляньмо в царину приватного, навіть інтимного. Як ставилися до шлюбу і сексу в Стародавньому світі? Чому жриць Вести за втрату цноти закопували живцем, тоді як у Вавилоні навпаки – процвітала храмова проституція? Де вперше в історії, задовго до нашого часу і появи ЛГБТ, на рівні законодавства легалізували одностатеві стосунки? Чи відомий найдавніший текст, в якому йдеться про шлюб? Чи відомі імена перших європейців, які зіграли весілля? Хто й для чого написав «Камасутру»? Що в сиву давнину заміняло китайцям Pornhub?

Про все це, та багато чого іншого, розповімо вам у день святого Валентина.

Шлюб і розлучення: під пильним поглядом суспільства

«Розлучення, ймовірно, майже таке ж старе, як і шлюб. Хоча я гадаю, що шлюб на тиждень-другий все ж таки давніший…», – розмірковував Вольтер.

Фараон Ехнатон, після 14-ти років цілком щасливого життя, розлучився з Нефертіті; дружини хрестоносців писали колективні листи папі Римському – скаржилися на чоловіків, поки ті блукали по Святій Землі в пошуках Святого Ґрааля. Еммануїл Сведенборг спостерігав у загробному світі «розлучення у світі духів» і навіть бійки між подружжями.

Шлюб і розлучення досить довго не були приватною справою двох. Суспільство завжди диктувало свої правила гри навіть у такому питанні як кохання, зокрема й фізичне. Регламентувався секс шлюбний і позашлюбний. Секс мирян і священників. Секс царів і звичайних смертних. Існували різноманітні заборони на секс і певні зобов’язання щодо партнера. Законодавство будь-якої країни містить певні сексуальні заборони, а для багатьох, як і колись, важливі вимоги, які покладаються релігією і традицією.

У Вавилоні жриці Мілітти продавали себе. Традиція храмової та гостьової проституції була там звичайною справою. В той самий час у Римі жриць Вести закопували живцем за втрату цноти. Римські імператори уславилися своїми численними зв’язками, зокрема з рідними сестрами і гомосексуальними весіллями з хлопчиками. А їхні китайські колеги могли сподіватися на сексуальні втіхи тільки в межах гарему під наглядом євнуха і тільки суворо за ритуалом. До речі, різноманітні сексуальні іграшки, зокрема й фалоімітатори, вперше з’явилися саме в гаремах – нещасні жінки дуріли від нудьги і намагалися задовольнити себе самі.

«Я не хотів засмучувати твоє серце…» Шлюб у Стародавньому Єгипті

Найдавніший текст, де йдеться про шлюб – «Повчання Птаххотепа» – мудреця Стародавнього царства (28-22 ст. до н.е.). Там сказано: «Люби дружину свою з усією глибиною. Насичуй плоть її, одягай спину її».

А ось вже інша настанова. Теж єгипетська, написана через тисячу років після епохи Стародавнього царства: «Не обтяжуй дружину опікою, якщо ти знаєш, що вона цілком здорова; не кажи їй: «Де це? Принеси це нам!», коли вона поклала цю річ у зручне місце. Більше мовчи і спостерігай…» Зауважте, це настанова чоловікові, а не жінці.

В Лейденському музеї зберігається папірус доби Нового царства (1550-1069 р. до н.е.). Заможний єгиптянин, сановник при дворі фараона, удівець, звертається до померлої дружини: «Я ніколи не приховував від тебе своїх доходів…» Чоловік захворів і почав підозрювати, що це наслання від його покійної дружини, яка чомусь на нього гнівається. Папірус поклали в гробницю спочилої. Чи одужав чоловік – невідомо.

Про весілля стародавні єгиптяни практично нічого не знали. Похорони, смерть – так! І жодних весільних банкетів. Але ритуал обміну браслетами існував. Потім почали обмінюватися залізними обручками. Існував і шлюбний контракт.

Шлюби з сестрами і навіть із власними доньками у стародавньому Єгипті не були екзотикою, але це був привілей фараонів. Рамзес ІІ за роки свого правління змінив 5 головних дружин, у нього було 162 дитини. Одна з його дочок теж була його дружиною. Шлюби були династичними, політичними. Втім, іноді, траплялися і за коханням. Наприклад, шлюб Аменхотепа ІІІ і доньки жерця, Тії. В Єгипетському музеї Каїра можна побачити колосальну статую самого Аменхотепа і поряд, такого ж зросту – Тію. Це безпрецедентний випадок – щоб дружина фараона була йому рівнею.

У єгиптян існував звичай звертатися до своєї коханої: «сестра». А починаючи з 18 династії, цей звичай поширився і на дружин. До чоловіка зверталися: «брат». Юні єгиптянки були відверті у почуттях і не соромилися їх. Єгиптяни зазвичай задовольнялися однією дружиною. Але мати двох не заборонялося. Чи була полігамія поширена? Невідомо. Єгипетські чоловіки могли бити своїх дружин. Але не переходити певні межі. Тоді жінка могла поскаржитися на кривдника до суду. Коли ж чоловік бив дружину вдруге – отримував 100 ударів палицею і втрачав не тільки дружину, але й половину спільно нажитого майна. Розлучення жодним чином не впливало на репутацію жінки. Вона могла повторно вийти заміж. Права жінок у Стародавньому Єгипті були приблизно такими, як і в чоловіків. У порівнянні з іншими стародавніми суспільствами – демократична оаза. Єгиптянки самі вели свої справи. Римлянки, не кажучи вже про гречанок, знаходилися під опікою батька або чоловіка. Будь-які угоди укладалися тільки за їхньої згоди.

Відомий папірус, в якому знатний єгиптянин ставить собі в заслугу, що не розлучився з дружиною, коли досяг слави і статків. Він пише: «Я взяв тебе за дружину ще юнаком. Я був з тобою разом. Згодом я одержав усі титули, але я тебе не залишив. Я не хотів засмучувати твоє серце…»

Межиріччя. Шлюби і сексуальне життя людей розпочиналося тут

Месопотамія – стародавня держава, яка розташовувалася в долині річок Тигр і Євфрат. Це була одна з найдавніших людських цивілізацій. Саме тут, на глиняних табличках, і були написані перші шлюбні та «позашлюбні» закони. Мешканці Межиріччя вірили, що шлюби укладаються не на небі, не на землі, а саме в надрах бюрократичної машини. Шумери і аккадці жили за відомим принципом: «немає документа, немає і людини». Тобто, є документ, є і шлюб. Про це свідчить величезний судовий архів на «Пагорбі табличок» у місті Лагаш (територія сучасного Іраку). Шлюб укладався обов’язково у суді. В присутності свідків. Там же підписувався і шлюбний контракт. На церемонії мали бути присутні два судді та судовий виконавець.

У шлюбному контракті оговорювалося практично все. Наприклад, один чоловік обіцяв, що якщо в нього з’явиться інша жінка – тобто друга дружина, то вона митиме ноги першій і носитиме її стілець у храм бога Мардука.

Закони були жорстокі. Чоловік міг продати, або на певний термін передати свою дружину кредиторам для погашення боргу. Викрадачів чужих наречених страчували. Якщо чоловік і жінка кохалися без шлюбного контракту – їх теж страчували.

«Чоловік, котрий кинув матір своїх дітей заради іншої жінки, повинен бути вигнаний з дому і від усього іншого. Все його майно переходить кинутій дружині».

Якщо чоловік зник із дому (був у полоні, на війні), його права на дружину, навіть якщо вона в цей час вийшла заміж удруге, зберігаються. Зрада батьківщині каралася суворо: тоді чоловік втрачав абсолютно все. І дружину теж.

Хети. Перші у світі узаконені гомосексуальні стосунки

Через 3-4 століття після Хаммурапі закони в Малій Азії змінилися. У царстві хетів (територія сучасної Туреччини) теж були зведення законів. Вони зберігалися на глиняних табличках, у царському архіві в Хаттусі – столиці хетської держави. Там існував не тільки шлюбно-сімейний кодекс, але й була запроваджена надзвичайно сувора регламентація сексуального життя підданих. Та що там підданих! Хети навіть вік статевого дозрівання худоби фіксували у законі: «…бик, баран, козел можуть бути виробниками у 3 роки». Шлюбні закони хетів нагадують шумерські та давньовавилонські. Закон дозволяв багатоженство. Вдова переходила брату. Потім – батьку обох братів. Гомосексуальні зв’язки хетським законодавством не заборонялися. Рабині, блудниці та вдови, на відміну від заміжніх жінок, мали право вступати в позашлюбні стосунки. Рабині та раби мали право брати шлюб і розлучатися.

Зрада (звісно жіноча) каралася стратою, але, все ж, жінка мала шанс уціліти. Чоловік міг привести зрадницю до воріт царського палацу і проголосити: «Нехай моя дружина не помирає!» І тоді її відпускали.

Були у хетів і ще досить цікаві закони. Наприклад, під страхом смертної кари заборонялося вступати у статеві стосунки з биком. «Якщо хтось провиниться зі свинею або собакою, то він повинен померти». Але «Якщо чоловік провиниться з конякою або мулом, то це не злочин, але він не має право наближатися до царя і не може стати жерцем…» Цей же параграф дозволяв і секс з іноземцями. «Якщо він ляже з іноземцем… то це не злочин».

Греки. Перші європейські весілля

Перше грецьке (а отже і європейське) весілля, детальний опис якого дійшов до наших днів – це весілля Персея і Андромеди, про яке в деталях розповів Овідій у своїх «Метаморфозах». Це приблизно ХІV ст. до н.е. Андромеду – доньку ефіопського царя Кефея і Кассіопеї Персей врятував від чудовиська, показавши тому лик Медузи Горгони. Відомо, що весілля Персея і Андромеди закінчилося чималим бойовиськом. А все через те, що на святкування заявився Андромедин колишній – Фіней. Звісно, нічого доброго з того не вийшло.

Друге європейське весілля – Пелея і Фетіди, яке відбулося в ХІІІ ст. до н.е. Це було перше і останнє весілля богині й простого смертного. І саме на цьому весіллі заварилася каша про «найпрекраснішу», коли три богині – Афіна, Афродіта і Гера мало не побилися за те, кому належить золоте яблуко, підкинуте підступною Еридою. Розв’язати суперечку покликали Паріса. Гера обіцяла юнаку владу і могутність, Афіна – зробити непереможним героєм. Але він віддав яблуко Афродіті, бо та пообіцяла йому найпрекраснішу жінку світу – Єлену. Що з того вийшло – відомо – Троянська війна.

Юдаїзм. «Хто живе без дружини, не знає добра…»

«Якщо припустити,що інтимний зв’язок – сороміцький, то і статеві органи – теж щось сороміцьке, але ж їх створив Творець! Як таке може бути, щоб Він створив щось непотрібне і ганебне?» Ідеї аскетизму в юдаїзмі, м’яко кажучи, не популярні. Будь-який аскетизм суперечить духові юдаїзму. Ніяких монастирів – ані чоловічих, ані жіночих, жодного «умертвіння плоті». Холостяка не допустять до вивчення Каббали, він не зможе стати рабином. «Той, хто живе без дружини, не знає добра і перебуває без радості, благословення, допомоги і спокути гріхів… Той, хто знаходить доброчесну дружину, прирівнюється до того, хто виконав усі заповіді Тори».

Секс у юдаїзмі – це найвища, священна форма близькості між людьми, а не поступка природі. Існує хасидська історія про те, як учень заліз під ліжко цадика (вчителя) «щоб у всіх деталях осягнути мистецтво поводження з жінкою». Він ловив кожне слово і порух. Зрештою його там «застукали». Почали сварити. На що він відповів: «Адже ти сам сказав мені, що мистецтво поводження з жінкою – частина Тори. І мені довелося сховатися під твоїм ліжком, аби вивчити цю частину!»

Поза шлюбом будь-який секс заборонявся суворим релігійним законодавством. Подібне каралося смертю. Але згодом на перелюб почали дивитися за принципом: «Якщо не можна, але дуже хочеться, то можна».

Багатоженство у стародавніх юдеїв було дозволене. Втім, із певними обмеженнями. Мойсей заповідав: «Не бери дружини разом з сестрою її, щоб не зробити її суперницею». Однак праведний Яків був одружений на двох сестрах: Лії та Рахіль. Їхній батько Лаван фактично змусив Якова одружитися спочатку на старшій Лії, а вже потім віддав йому молодшу – красуню Рахіль, яку Яків кохав.

Єврейська традиція відводила величезну роль задоволенню жінки. «Чоловік повинен задовольняти дружину за першою її вимогою»; «Матеріально забезпечений чоловік, не обтяжений фізичною працею, повинен радувати дружину щоденно (це приблизно 16-17 днів на місяць). Чоловік, який займається фізичною працею, – не рідше двох разів на тиждень. Погонич віслюків – раз на тиждень. Погонич верблюдів – щомісяця». Найгірше велося дружинам моряків. Закон передбачав їм займатися сексом раз на шість місяців.

Китай. Розкріпачений даосизм проти суворого конфуціанства

Максимальний шлюбний вік у Китаї для жінок становив 20, для чоловіків 30 років. Обов’язково складався гороскоп. Брався дозвіл в усіх (навіть померлих) предків. Потім документ (тобто гороскоп) віддавався ворожбиту, який і виносив вердикт. Молодята мали знати одне про одного абсолютно все. Імена, ранги і посади голів обох родин протягом останніх трьох поколінь. Список абсолютно всіх родичів, опис усього майна і посагу до найменшої дрібниці.

Щодо сексуального життя мешканців Піднебесної, то тут величезний вплив справив даосизм – традиційне китайське вчення, яке передувало суворому конфуціанству. Даоси вважали статевий акт важливою складовою світової гармонії. Передовсім він був покликаний подовжити життя чоловіка за рахунок жіночої енергії. Щоправда, про жіноче задоволення там теж не забували. Кількість даоських трактатів з еротології вражає. Так само, як і їхня надзвичайно детальна регламентація. В них розписано абсолютно все.

В ханьську добу (206 р. до н.е. – 220 р. н. е.) нареченим ще давали до весілля сувої з зображенням основних позицій під час статевого акту з пояснювальним текстом. Це був секс-лікнеп, покликаний сприяти гармонізації статевих стосунків подружжя. В крамницях було повнісінько текстів еротичного і навіть порнографічного характеру. Наприклад, Дун-сьань описує пози для сексуального акту: «Виставлені зябра», «Качечки-мандаринки», «Бамбук з олтаря», «Козел перед деревом», «Віслюки в третій весняний місяць», «Собаки в дев’ятий день осені», «Танець двох самок фенікса», «Кішка і мишка в одній нірці» тощо.

З приходом до влади династії Цін (1636-1912) та з утвердженням конфуціанства, даоській сексуальності прийшов край. Тема сексу стає табуйованою. Гайки закручували суворо. Наприклад, еротичний роман знаного китайського драматурга ХVІІ ст. Лі Юя «Підстилка з плоті» зазнав цензури, автор мусив змінювати назву («Кармічний цикл», «Дзен після пробудження») і приховувати власне авторство. Влада сприйняла цей текст як критичний випад проти стриманого в питаннях сексуальності та чуттєвості конфуціанства. У ХVІІ столітті еротичну і порнографічну літературу діставали з-під поли, але невдовзі вона практично зникла. І романи, і гравюри певного змісту осіли у приватних зібраннях, переважно в Японії.

Проституція була в Китаї справою традиційною і дозволеною. Неодруженого чоловіка посилали у «веселі квартали». Якби він туди не пішов – піддався б засудженню. Від тісного спілкування з повіями медичні трактати стали попереджати китайських чоловіків лише тоді, коли в країні з’явився сифіліс. Китайці не зневажали повій. Їхня професія вважалася такою ж потрібною, як і будь-яка інша. Куртизанки були поважними особами (до того ж, вони були чи не єдиними китаянками, які мали гарну освіту). Існували державні борделі. У середньовічному Китаї жінок за скоєні злочини могли засудити до праці в будинку розпусти. Там могли опинитися і родички чоловіка-злочинця. За деякими статтями вирок виносився всім членам сім’ї засудженого. Самотні жінки в Китаї були вигнаницями. Їх навіть не визнавала власна родина – батьки, численні родичі. Вони мусіли ставати повіями, або закінчувати дні у притулках для «старих дів».

А ось публічні поцілунки засуджувалися в Китаї як суворими конфуціанцями, так і розкріпаченими даосами. Останні вважали, що поцілунок – марна розтрата енергії. Для них це було образою «інь» та «янь». Конфуціанці, які вимагали, щоб чоловіки і жінки ходили по різні боки вулиці, сприймали поцілунок як ознаку крайньої розпусти. Коли в ХХ столітті в Шанхаї та інших містах китайці бачили невинні поцілунки в щічку європейців (зокрема французів) – це їх шокувало.

У 1949 році, під час перепису населення, комуністи виявили понад 80 тисяч повій. Всіх їх взялися, так само як і в середині 20-х у СРСР, перевиховувати. Тоді ж був скасований інститут наложниць, який сягав тисячолітньої історії й ухвалений суворий закон про порнографію. Знаменитий даоський трактат «Мистецтво внутрішніх покоїв» у Китаї був заборонений.

Індія. Між гармонійним і трагічним, або «Жити разом сто осеней»

Родинні цінності в Індії ставилися понад усе. Розлучення вважалося дуже рідкісним явищем. Позашлюбні стосунки не віталися, хоча проституція не заборонялася і не засуджувалася. А «Камасутру» написав Малланага Ватсьяяна в ІІІ-ІV ст. н.е. для того, щоб молодята знали, як «перейти до справ» і як отримувати і дарувати насолоду під час статевого акту. Тобто, дослівно «зробити одне одного щасливими». До того ж, чимала частина трактату присвячена філософії та психології взаємин між статями. Ватсьяяна не був якимсь сексуальним маніяком чи розпусником. Він був філософом, просунутим аскетом і мовчальником. «Камасутра» – хоча й найдавніша і найвідоміша індійська праця з сексології, але лише одна з багатьох в Індії. Частина таких праць опублікована і перекладена багатьма мовами світу, а частина зберігається у відділі рукописів бібліотеки Університету Дакки.

В Індії в шлюб вступали доволі рано – практично ще дітьми. Про це можна прочитати зокрема і в Магатма Ганді («Моє життя»), котрого одружили в 13 років. То був доволі травматичний досвід, який на все життя залишив у нього гіркі спогади. В 1860 році був установлений мінімальний вік сексуальної згоди для жінок – 10 років і лише у 1955 – 18 років. Ще на початку 2000-х близько 3 млн індійок ставали щороку матерями, не досягши і 15-річного віку.

Індійська традиція не рекомендує займатися подружжю сексом після того, як діти вступають у шлюб. Народження дитини у жінки яка має внуків вважалося ганьбою. Віддавши доньку заміж, жінка знімає з пальців ніг срібні каблучки – символ подружнього життя.

А ще в Індії існує така давня доволі романтична традиція. Весільної ночі, індійський наречений, обіймаючи свою «другу половинку», показує їй на Полярну зірку і каже: «Ти незмінна, я бачу тебе, о незмінна. Будь такою ж незмінною і ти зі мною, квітуча! Брігаспаті дав тебе мені, твоєму чоловікові, живи ж зі мною сто осеней!».

Тож що таке кохання між двома? Як писав відомий французький письменник Паскаль Кіньяр у книзі «Таємне життя» – «ці розпростерті обійми, в які ми кидаємося одне одному впродовж століть – є ні що інше, як благання про милість. Так само, як простягнута рука нужденного. Ми знову і знову прагнемо повернутися до витоків. До того заповітного зачаклованого місця, звідки ми – мокрі і безпорадні з’явилися на світ. Де ми вперше розплющили очі і впустили світ у себе».

Світлана Шевцова, Київ