Старі смартфони були не такими, як зараз. І нові такими вже ніколи не будуть, бо ніхто не поверне в них технології, що залишилися в минулому через непотрібність чи кращі альтернативи, які принесло розвиток техніки.

Коли ми згадуємо старі смартфони, ми неминуче порівнюємо їх із нинішніми. І стикаємося з очевидним фактом, що, незважаючи на еволюційний шлях розвитку, сучасні моделі зовсім не схожі на те, що було раніше. Як звичайні телефони втратили дисковий номеронабирач, так і смартфони поступово позбавлялися технологій, які були з тієї чи іншої причини незатребуваними або незручними для більшості користувачів. Згадаймо, що смартфони вже втратили і чого вони неминуче втратять, як тільки технології сягнуть рівня, прийнятного для впровадження в моделях всіх цінових категорій.

Відкрита операційна система

Перше, про що слід сказати, це те, що ідея відкритої ОС у смартфоні фактично давно мертва. З того часу, як смартфон перестав бути комунікатором, створеним для вирішення вузьких завдань людьми, які мають як мінімум базовий рівень навичок програмування, рух йшов в одному напрямку – спростити операційну систему настільки, щоб жодної необхідності втручатися в її код у користувача ніколи не виникало. Так, Android, як і раніше, в теорії дозволяє отримати доступ до вихідного коду, але з безліччю умов і обмежень.

Ще більше обмежень накладають виробники конкретних моделей, аж до прямої та явної заборони отримувати root-права. І сталося це не так. Користувачеві дали максимум опцій кастомізації його телефону без втручання в роботу ОС. Залізо всередині працює на межі своїх можливостей, так що втручання в переважній більшості випадків нічого не додасть.

Апаратні кнопки

Коли на ринок виходили перші комунікатори, рівень розвитку сенсорних панелей був таким, що без апаратних кнопок обійтися просто не могли. Для моделей на Symbian взагалі була норма відсутність сенсорного екрану як такого, а компанія BlackBerry зробила собі імідж на моделях з апаратною QWERTY-клавіатурою, якій не було рівних. Але весь цей час технології прогресували, сенсорні екрани ставали все кращими, і сенс в апаратних клавіатурах зник.

Деякий час виробники виставляли моделі з якісними клавіатурами, упираючи на те, що набирати текст на такому пристрої буде зручніше і швидше. Однак потім з’явився Swype, і аргумент про «швидше» перестав бути актуальним. Залишилося гіпотетичне «зручніше», яке додавало апарату зайву вагу та товщину корпусу, що робило його повсякденне використання не дуже комфортним. На якийсь час залишилися кнопки прийому та відбою та ряд сенсорних клавіш управління на Android. Але сенсу в них уже не було.

Найдовше за свою круглу кнопку чіплялася Apple, бо вона була частиною іміджу. Але імідж не встояв перед простим фактом – на передній панелі потрібен лише універсальний орган управління, яким у смартфоні є екран. Жертвувати корисною площею екрану для архаїчної кнопки стало зовсім нерозумно. У результаті до цього моменту збереглися лише кнопка включення та гойдалка регулювання гучності. Але й їхня доля майже вирішена наперед.

Вже не перший рік демонструються прототипи смартфонів без фізичних кнопок. Все, що зупиняє дизайнерів практичної реалізації, це технологічні обмеження. Як тільки вони будуть подолані, ці кнопки також відійдуть у минуле.

Трекбол та тачпад

Зараз 99,99% всіх операцій з управління смартфоном можна здійснити із сенсорного екрану. Тому що це найшвидший і найзручніший спосіб навігації по меню. Ось тільки не завжди якість сенсорної панелі, яку можна було вбудувати в екран, забезпечувало швидку та точну навігацію за графічним меню.

В результаті виробники шукали додаткові способи управління саме навігацією, які були б зручнішими за п’ятипозиційну клавішу, не губилися б подібно до стилусу і вирішували б проблему, як потрапити в будь-яку точку екрана без помилки. Очевидна милиця, пов’язана з недосконалістю технологій. Тож не дивно, що сучасні смартфони обходяться без нього. Першим із конструкції смартфона пропав тачпад. Він просто займав занадто багато місця, а його перевага перед сенсорним екраном виявилася не такою великою, точність не завжди була істотно вищою.

Трекболи мали більший потенціал за рахунок відмови від фізичного управління на користь оптичного. Компанія HTC вклала чимало сил і засобів у те, щоб зробити цю технологію практично досконалою. Але перемога залишилася за напрямком удосконалення графічного інтерфейсу, який оптимально відповідав би можливостям екрану.

Стілус

А на цей пункт власники апаратів Samsung дивляться з обуренням. Як так? Адже стилус вже зробив переможний перехід у флагманську модель компанії, його можливості набагато випереджають будь-які альтернативи, а керувати пальцем з тією ж точністю ніколи не вдасться, якщо не збільшити пропорційно сам екран. Однак якщо подивитися на ситуацію неупереджено, то виявиться, що навіть не всі покупці Galaxy Note вибирали апарат за наявність у ньому стілуса.

Інші виробники спробували проникнути в цю нішу, але швидко усвідомили, що без апаратного комплексу флагманського рівня стілус у смартфоні не буде перевагою. Конкурувати з флагманами Samsung ніхто не зміг, тому корейська компанія святкує беззаперечну перемогу нокаутом у своєму кутку рингу. Ось тільки кут цей дуже невеликий через специфіку. Фактично стилус у смартфоні цікавий тільки тим, хто, так чи інакше, пов’язаний з дизайнерською роботою на ходу або має потребу постійно робити рукописні записи та позначки. Причому другий варіант — це вид людей, які звикли до ручки більше, ніж до клавіатури.

Так що стилус у смартфоні зовсім не зникне, але й попит на нього буде не більшим, ніж на ультразахищені смартфони або смартфони із вбудованим криптогаманцем.

Інфрачервоний передавач

Сама собою ідея керувати з телефону домашніми пристроями з’явилася до смартфонів і нікуди не зникла зараз. Але ось перший бездротовий тип управління побутовою технікою за допомогою інфрачервоного передавача зі смартфонів зник. Іноді в окремих моделях він все ще спливає, але з більшості смартфонів він зник і більше не повернеться. Просто тому, що немає техніки, якою в перспективі потрібно було б керувати саме так. Побутові прилади стають «розумними», і ними простіше керувати через інтернет та програми, а не за допомогою налаштування інфрачервоного датчика. Відповідна технологія все ще активно використовується, але здебільшого за рахунок величезної інерції ринку побутової техніки.

Мобільний ринок розвивається швидше, тому у вас все менше шансів знайти телефон із ІЧ-передавачем, а поступово зникне і техніка, якою можна було б керувати таким чином. Справа в тому, що при всій універсальності технології ІЧ-управління у неї є вроджений мінус – діяти вона може тільки в межах прямої видимості приймача і передавача, включити щось не те, що з сусідньої кімнати, але навіть перебуваючи під великим кутом, ви не зможете. Відповідно, Wi-Fi і Bluetooth виглядають набагато перспективніше. Вони й витіснили ІЧ-передавач з телефону.

ТВ-тюнер та радіоприймач

У свій час китайські підробки під iPhone відрізнялися функціональністю, якої у смартфонів Apple ніколи не було. Вони мали антену та власний ТВ-тюнер для прийому аналогових телеканалів. Власники оригінальної американської (ні) продукції собі дозволити не могли. Хоча, скажімо, для японського ринку існувала версія Samsung Galaxy SIII, яка також оснащувалась ТВ-тюнером. Непоодинокими були й інші моделі, які могли приймати як аналогове, так і цифрове телебачення, що на російському ринку навіть формувало для подібних пристроїв стійку аудиторію у вигляді таксистів та водіїв маршруток.

Проте все це стосується тих часів, коли навіть стійкий HSPA+ був не скрізь і не завжди, а там, де він був, мобільний інтернет коштував стільки, що регулярний перегляд серіальчиків протягом місяця обійшовся б у суму, яку можна порівняти з ціною самого смартфона. Як тільки розвиток YouTube та мобільного інтернету перейшов певну грань, ТВ-приймач у смартфоні перестав бути актуальним. Найдовше подібні апарати залишалися на ринках Африки та Азії, але й там їх спіткало проникнення швидкісного інтернету за доступними цінами.

А з урахуванням розвитку стрімінгових сервісів не дивно, що прийом радіопередач на сучасних смартфонах вже неможливий. Технологія все ще затребувана на ринку звичайних телефонів, а ось смартфони, втративши провідні навушники, втратили і антену для прийому радіопередач.

3D-камера та 3D-екран

На рубежі 2000-х та 2010-х років весь світ повально захопився впровадженням 3D-зображень. Не уникнули цієї моди й смартфони. Компанії HTC, Samsung та LG навіть випустили кілька моделей, які могли не лише фотографувати у стереорежимі, але й відразу ж показувати на екрані об’ємний контент.

На жаль для цієї технології, не вистачало двох речей: економічних по енергоспоживанням екранів і контенту, який можна було б дивитися на них. Перше було подолати, але лише в перспективі. З другим виявилося набагато гірше. Якісний 3D-контент вимагав додаткових витрат при створенні, що порушувало питання про економічну доцільність такого виробництва. Відповідно, щоб контенту ставало більше, потрібно було щоб множилися пристрої, здатні його відтворювати. Але й пристрої виходили з наявними технологіями дорожчими і гіршими за аналоги, а розкрити свої переваги вони не могли.

Через війну 3D без спеціальних окулярів не стало масовим явищем. А у разі смартфонів вже явно і не стане — технології віртуальної та доповненої реальності — прямі конкуренти з значно більшими можливостями вже зараз, не кажучи вже про перспективу.

Фізичні роз’єми

Можливо, що фізичним роз’ємам у смартфонах також залишилося жити не дуже довго. Раніше вони були потрібні, щоб підключати інші пристрої, заряджати акумулятор або розширювати вбудовану пам’ять. Але вже сьогодні всі ці функції реалізуються без фізичного підключення будь-чого до апарату. Wi-Fi, Bluetooth, NFC практично повністю витіснили будь-які дротові підключення.

Не перший рік стоїть плач про відсутність 3,5-мм аудіороз’єму у флагманів, але все більше пристроїв навіть бюджетного рівня виявляються без нього. Карти пам’яті поступилися місцем хмарним технологіям та можливості купити апарат з об’ємом пам’яті на рівні ноутбука. Не здає позиції лише USB-роз’єм, який все ще затребуваний для заряджання та підключення апарата для налаштування. Швидка бездротова зарядка поки що поступається своїй провідній конкурентці як за вартістю, так і за швидкістю.

А ось перевага як можливість фізично підключити апарат до комп’ютера для переважної більшості втратило актуальність. Рівень надійності ПЗ досить високий для того, щоб користувачеві не доводилося навіть замислюватися про необхідність щось налаштовувати через ПК. Фактично індустрія вже готова до того, щоб на ринок вийшли апарати без можливості фізичного підключення, питання тільки в тому, хто першим штовхне камінь, за яким піде лавина.

Источник: gsminfo.com.ua