Російські спецслужби все більше атакують західні країни. Вони проникають у комп’ютерні мережі, шпигують, агітують, саботують – і навіть вбивають. 

Спільне дослідження SPIEGEL, розслідувальних платформ Bellingcat і The Insider, а також італійської щоденної газети La Repubblica проливає світло про те, як така собі Марія Адела К. діяла як агент російської військової розвідки ГРУ та була націлена на співробітників бази НАТО в Неаполі та бази ВМС США.

Як це часто трапляється у справах про шпигунство, остаточних доказів немає, але є інші переконливі докази того, що агент використовувала ідентифікаційні картки, очевидно, із серії, виданої ГРУ. Агент хотіла отримати перуанське громадянство, використовуючи неправдиву інформацію, і шукала близькості до співробітників двох військових баз, поки не вигадала рак, щоб піти в підпілля.

Згідно з дослідженням, її справжнє ім’я — Ольга Василівна К., народилася в червні 1982 року в південній російській області. 

Російських шпигунів, таких як К., називають «нелегалами». Це чоловіки та жінки, які роками жили непомітно на Заході з ретельно складеними резюме, міцно інтегровані в суспільство країн, за якими вони шпигують.

Розкол і саботаж

Такі «нелегали», як Адела К., належать до мережі агентів, які працюють на москву по всьому світу, щоб стежити, саботувати та навіть вбивати. Вони таємні штурмовики у широкому наступі на захід. Спецслужби путіна впливають на політичні партії, маніпулюють виборами, контролюють канали Telegram і розпалюють протести на Заході неправдивою інформацією. Вони проникають у комп’ютерні мережі західних урядів і зламують дуже чутливі системи. Мета: внести розкіл, саботувати та вивести з ладу. російський президент-терорист путін, який колись сам був офіцером секретної служби КДБ, зробив своїх агентів могутнішими, ніж будь-який інший правитель у світі.

Десятки тисяч співробітників внутрішньої служби ФСБ, зовнішньої служби СВР і військової спецслужби ГРУ ведуть тіньову війну проти Заходу, у боротьбі за владу і вплив, за сировину і гроші. Ця війна вже триває набагато довше, ніж видима війна в Україні.

Німеччина, економічно найсильніша демократія в Європі, є однією з найважливіших цілей для росіян. Опір надовго було приглушено, контррозвідка лише поволі прокидається від десятилітнього сну.

«Те, що тут відбувається, — це атака на ліберальні демократії, на все наше західне суспільство», — каже член уряду великої європейської держави.

«Від кампаній втручання у вибори до виконання військових місій, росія ставиться до Європи як до свого дитячого майданчика», — каже Марк Полімеропулос. Він керував операціями ЦРУ в Європі та Євразії з 2017 по 2019 рік. 

«З російською агресивною війною в Україні загроза російського шпигунства, кампаній з дезінформації та кібератак набула іншого виміру», — заявила міністр внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фазер.

Невидима війна

Наскільки близькі видима і невидима війна, можна було побачити 24 лютого, у день нападу росії на Україну. Раптово велика кількість супутникових інтернет-з’єднань була втрачена для клієнтів американського провайдера Viasat.

У Німеччині 5800 вітрогенераторів втратили зв’язок зі своїми штабами, але справжньою метою атаки став інший клієнт Viasat: українські військові та їх постачальники мобільної мережі.

Зловмисники проникли в адміністрацію мережі оператора через слабке місце. Звідти вони наказали супутниковим модемам клієнтів перезаписати їхню флеш-пам’ять, що зробило їх тимчасово непридатними для використання. Viasat надіслав своїм клієнтам майже 30 000 нових пристроїв.

Цифрова битва почалася ще до запуску перших російських ракет. Вже потім ЄС і США звинуватили росію в кібератаці. Метою було зруйнувати українські командні структури під час вторгнення.

Реакція на російських шпигунів в Німечинні трохи нагадує ставлення до російського газу. У той час як країни Східної Європи, США та Велика Британія роками попереджають про діяльність російських служб, уряди Берліна, Парижа та Риму закривають очі на те, що назріває.

Після падіння Берлінської стіни бажання дружби з росією було великим. Після терактів 11 вересня 2001 року Федеральна розвідувальна служба на роки навіть припинила контршпигунство, тобто контррозвідку. Тепер з’явилися нові вороги. У 2001 році путін виголосив промову в Бундестазі, за що отримав овації, хоча російські солдати щойно перетворили столицю Чечні Грозний на руїни. Західні уряди прагнули близькості до путіна, і не лише економічно.

Занедбана контррозвідка

Після 11 вересня вважалося, що політика безпеки переслідує спільну мету: боротьбу з ісламістським тероризмом. Контррозвідка була знехтувана і вважалася пережитком холодної війни. Забули про те, що Радянський Союз загинув, але не його спецслужби. Недбалість помстилася через кілька років.

Першою постраждала країна, яка колись була окупована росіянами та примусово приєдналася до Радянського Союзу. У 2007 році російські хакери на кілька тижнів паралізували цифрову інфраструктуру в Естонії. У 2008 році Герман Сімм, давній високопосадовець Міністерства оборони, був заарештований у балтійській державі. Протягом багатьох років він забезпечував російську службу зовнішньої розвідки SWR найбільш конфіденційною інформацією. Відповідно до секретного звіту Альянсу в 2010 році, Сімм був «найшкідливішим шпигуном в історії НАТО».

У 2010 році Анну Чапмен і дев’ять інших російських шпигунів затримали в США. Молодий топ-агент отримав своє ім’я та громадянство, вийшовши заміж за британця. Таблоїди охрестили її «агентом 90-60-90», тому що після викриття вона показала своє тіло в глянцевих журналах.

Передбачуване подружжя Андреас і Хайдрунбанг, які діяли для іноземної секретної служби SWR з будинку на одну сім’ю в гессенському місті Міхельбах, поводилися менш помітно. На заходах вони спілкувалися з військовими та бізнесменами, політиками та науковцями, чоловік, очевидно, влаштувався на роботу в компанію-постачальника автомобілів.

Цей дует здійснив найбільший переворот, коли завербував чиновника з міністерства закордонних справ Нідерландів у Гаазі. Чоловіка обтяжували грошові турботи і важка хвороба дружини. Протягом багатьох років він надав цим двом сотні документів із внутрішньої роботи ЄС і НАТО. У 2013 році подружжя було засуджено до кількох років позбавлення волі, але незабаром депортовано до москви.

За допомогою класичної агентурної моделі росія продовжує намагатися проникнути в країни своїх опонентів. Буквально нещодавно кремль намагався ввести власного шпигуна в одну з вищих судових інстанцій світу: кілька місяців тому молодий чоловік, який нібито приїхав з Бразилії, звернувся до Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі.

Під прикриттям у Гаазі

Віктор Мюллер Феррейра, який народився в Ріо-де-Жанейро в 1989 році, привіз не лише зворушливу сімейну історію, але й надзвичайно позитивний рекомендаційний лист від свого професора зі знаменитого Університету Джона Гопкінса. Отримав пропозицію про стажування в ICC. Мюллер Феррейра планував поїхати до Нідерландів на початку квітня.

Насправді нідерландська зовнішня розвідка AIVD з’ясувала, що потенційний експерт з міжнародних відносин Сергій Черкасов є російським шпигуном. Саме тоді, коли стали публічними перші повідомлення про масові вбивства, зґвалтування та тортури з українських місць, таких як київське передмістя Буча, росія, очевидно, намагалася вставити інформатора в центральну організацію, яка займається переслідуванням цих військових злочинів.

Якби переворот вдався, Черкасов міг би маніпулювати доказами в Гаазі та повідомити своїх роботодавців у москві про розслідування. До цього не дійшло. Черкасова чекали при в’їзді в Нідерланди і негайно депортували до Бразилії.

Адела К., з іншого боку, не переслідувалась досі – навіть незважаючи на те, що вона зробила серйозну помилку, будуючи свою історію прикриття.

У серпні 2005 року вона подала заяву на ім’я Марія Адела К., щоб її внесли до реєстру цивільних справ Перу. Вона пред’явила свідоцтво про народження, в якому зазначено, що вона народилася 1 вересня 1978 року в сім’ї німців у прибережній провінції Кальяо, неподалік від столиці Перу Ліми. Можливо, пізніше вона захоче подати заяву на німецьке громадянство, щоб мати змогу непомітно шпигувати в Німеччині.

Влада Перу поставилася до цього з підозрою і попросила надати додаткову інформацію. Тому Адела К. пред’явила свідоцтво про те, що вона була охрещена 14 вересня 1978 року в парафії Крісто Ліберадора в Кальяо.

Фальшиві папери

Коли влада направила запит туди, вони отримали дивовижну відповідь: парафія була заснована лише в 1987 році, тому ніхто не міг бути там хрещений у 1978 році. Чиновники відмовилися видавати посвідчення особи, а за фактом неправдивої інформації розпочато перевірку. Але кого в Європі хвилює підробка документів у Південній Америці?

Марія Адела К. з’являлася в різних місцях Європи з 2006 року як «провідний фахівець» без подальших уточнень про Державний університет у москві, як студентка моди в Римі, як пляжна дівчина, як нібито студентка в Парижі, яка проживає в 13-му окрузі. Начебто посольство Франції в москві видало їй першу візу до Шенгенської зони, відтоді К. продовжувала плести свою легенду.

У 2012 році вона вийшла заміж за молодого чоловіка, який мав три паспорти: російський, еквадорський та італійський. У жовтні того ж року вона заснувала компанію в Парижі, яка опікується ювелірними, шкіряними виробами та вином, зокрема.

Її чоловік помер у 2013 році під час перебування в росії нібито від аутоімунного захворювання. Тому їй відмовили в італійському громадянстві. Але вона отримала постійний дозвіл на роботу в Італії.

В контексті збройних сил НАТО і США К. вперше з’явився в 2014 році. Голова найбільшого Клубу Лева в Неаполі порекомендував його іншому Клубу Лева в місті, «Monte Nuovo», який підтримується членами місцевої військово-морської бази США та Об’єднаного командування збройних сил НАТО. На гербі клубу навіть є символ НАТО.

Адела К. стала секретарем клубу – і тепер її оточували потенційні інформатори. Офіційно вона працювала у своєму новоствореному цеху. Хоча бізнес з ювелірними виробами та аксесуарами не йшов особливо добре, у К., здавалося, не було проблем з грошима. Їхні зареєстровані адреси з того часу знаходяться в одному з найкращих районів міста, а фотографії в їхніх профілях в Instagram і Facebook відкривають краєвиди Неаполітанської затоки.

Вона брала участь у благодійних акціях Lions та відвідувала щорічний бал НАТО. Свій день народження вона святкувала з військовими НАТО та ВМС США. У неї почався роман з американським солдатом. До цього дня він переконаний, що її не так цікавила його робота та його країна, ніж він як чоловік.

Ніщо не викликало підозр?

Підполковник Торстен С., який тоді займав керівну посаду в клубі, згадує випадок. Коли клуб був на межі фінансового краху, Адела з власної кишені сплачувала щорічний внесок за всіх. «Це було дивно, — каже С.

Давня подруга Адели Марсель д’Аргі Сміт, колишній головний редактор британського Cosmopolitan, згадує, що «чоловіки просто закохувалися в неї». Її друг неодноразово просив її «познайомити її з впливовими людьми з політики та суспільства», — каже д’Аргі Сміт.

Влітку 2018 року Адела К. раптово зникла з Неаполя і, мабуть, знову з’явилася в москві як Ольга К. Чи життя агента стало надто небезпечним?

У 2020 році французького підполковника заарештували на базі НАТО в Неаполі як підозрюваного в шпигунстві для росії. Чи спілкувалася вона з ним, невідомо. Також яку інформацію вона передала своєму командуванню у росії теж невідомо.

Відтоді К. живе в москві досить розкішно.За витоком даних від сервіс-провайдера «Яндекс», у 2021 році вона замовляла їжу на дві знатні московські адреси, кілька разів суші, один раз індійську. DER SPIEGEL та його партнери порівняли фотографії Ольги К. та Адели К. за допомогою різних програм для розпізнавання облич. Дуже велика ймовірність, що це одна й та сама людина. 

Судячи з усього, Адела К. є одним із тих агентів, для яких російська держава докладає величезних зусиль. москва створює для топ-персон повні прикриття та розсилає їх у різні країни світу. Цим чоловікам і жінкам щедро платять за те, що вони присвятили своє життя секретній службі. За даними SPIEGEL, спецслужби ГРУ і SWR утримують загалом до 70 «нелегалів». Це число, яким можна керувати.

У шпигунській кампанії Росії важливу роль відіграють агенти, які значно перевершують «нелегалів». Вони працюють в посольствах і консульствах Російської Федерації за кордоном. Їхня робота не така прославлена, як робота їхніх колег, але їх багато: інсайдери припускають, що таких шпигунів у СВР близько 3000, у ГРУ – до 1000. Більшість із них перевдягнені дипломатами. На початку року тільки в Німеччині ще працювало понад 150 російських шпигунів з дипломатичною акредитацією, підрахували західні спецслужби.

Як правило, їхні інформатори не знають, що мають справу з агентами російських спецслужб. Хто запідозрить, що колишній заступник начальника торгово-економічного управління посольства росії в Берліні Павло Рубцов насправді є представником зовнішньої розвідки SWR? Відтоді його видворили з країни.

Посвята на фестивалі

Хто підозрює щось погане, коли після сплаву з друзями на рибальському фестивалі в Шледорфі в Баварії зустрічаєш земляка?

Так сталося з дослідником матеріалів Ільнуром Н., російським докторантом Аугсбурзького університету. Влітку 2019 року чоловік розмовляв з ним російською, коли той стояв у черзі біля рибного кіоску. Саме Леонід Струков, офіційно російський віце-консул у Мюнхені, насправді був офіцером СВР, згідно з переконанням німецького правосуддя.

Струков запитав його, чи він часто буває в Аугсбурзі і може зустрітися за пивом. Звернута особа погодилася, і згодом відбулася перша зустріч.

Як повідомляє Ns, Струков сказав, що допомагав колишньому колезі в російському банку, який шукав можливості інвестувати в космічні компанії. Чи міг би N. допомогти, також з досвідом у нових галузях досліджень у сфері аерокосмічних технологій?

N погодився. Він збирав досьє з відкритих джерел і використовував свій доступ до університетських архівів, щоб отримати доступ до матеріалів, які підлягали оплаті. Він не надав жодної конфіденційної інформації, але все одно отримував гроші від віце-консула, іноді 100 євро, іноді 200, пізніше 600 євро.

Особливо російського розвідника зацікавила європейська ракета-носій Ariane 6 – тут також зміг допомогти N. У якийсь момент молодий науковець розповів про власні дослідження. Мова йшла про розробку так званого кріостата, контейнера, в якому генеруються надзвичайно низькі температури для тестування матеріалів для космічних подорожей. Струков спочатку не здавався зацікавленим, але на пізнішій зустрічі він поставив конкретні запитання щодо складної справи. Чи не міг би N. передати документи про це дослідження? При необхідності він повинен просто сфотографувати екран мобільним телефоном.

Трохи пізніше, на іншій зустрічі в Аугсбурзі, на двох чоловіків чекала поліція. Федеральне відомство з охорони конституції стежило за Струковим, тому N. також було викрито. Струков показав консульське посвідчення, послався на дипломатичний імунітет і втік. N. було взято під варту. Його історія закінчилася тим, що йому призначили покарання з річним випробувальним терміном, судовими витратами та, ймовірно, зруйнованою кар’єрою.

1. N. був корисним ідіотом для росіян, як і багато їхніх інформаторів. Інші допомагають агентам через марнославство чи жадібність до грошей, дуже мало хто діє з політичних переконань.

Проте Девід С. міг бути одним із небагатьох свідомих зрадників. Пізніше слідчі знайшли в його квартирі російські книжки та російський прапор. Багато років тому він покинув рідну Британію та переїхав до Німеччини. Він жив у Потсдамі та працював охоронцем у посольстві Великобританії в Берліні. Звідти, на переконання слідства, він нібито передав росіянам те, що підслухав. Його заарештували та екстрадували до Великобританії. За даними ЗМІ, він заперечує звинувачення.

Ральф Г. також міг бути політичним віруючим. З серпня підполковник запасу перебуває перед Вищим регіональним судом Дюссельдорфа. Згідно з обвинуваченням, він надавав інформацію путінській військовій розвідці ГРУ з жовтня 2014 року до березня 2020 року. Федеральна прокуратура вважає, що це була людина, яка діяла через симпатії до росії.

Г. познайомився зі своїм передбачуваним командиром ГРУ на «балі ВПС» у Бонні. 

Через кілька місяців після пишного вечора Старов відвідав німецького резервіста в його будинку в Еркраті, Північний Рейн-Вестфалія. Після цього Г. нібито вперше надав росіянину інсайдерську інформацію про систему німецьких резервістів.

Згідно з розслідуванням федерального прокурора, підполковник зустрічався зі своїм ймовірним старшим офіцером ГРУ більше десятка разів, наприклад, у Берліні в ресторані Dressler, у Kröv на Мозелі – і кілька разів у російському посольстві в Берліні.

Внутрішні органи Бундесверу зрадили

Кажуть, що Ральф Дж. передав росіянам уривки з неопублікованої на той час Білої книги Бундесверу від 2016 року, яка містить керівні принципи політики безпеки федерального уряду та була суттєво переглянута після анексії росією Криму. Кажуть також, що він давав підказки ГРУ про те, яких високопоставлених членів Бундесверу він вважає проросійськими, щоб росіяни могли з ними домовлятися. Після того, як Старов покинув Німеччину, інші взяли на себе контакт.

У 2018 році Служба військового захисту Німечинни (MAD) дізналася про цю справу. Г. полегшив роботу слідчим. Він відкрито спілкувався зі своїми контактами через електронні адреси web.de і Gmail. У телефонній розмові, перехопленій німецькою владою, він сказав, що його контакти в російському посольстві належать ГРУ. Пізніше під час допиту він заперечив, що знав про минуле спецслужби чоловіка.

Кажуть, що Г. не отримував грошей за свої послуги, але кілька разів їздив до москви на конференцію з безпеки. За даними обвинувачення, росіяни оплатили готель і авіаквитки. Його адвокат залишив запити SPIEGEL без відповіді. У російському посольстві кажуть про «помилкові спекуляції» щодо цієї та інших справ про шпигунство. «Клімат манії російського шпигунства, який розпалюється в Німеччині», викликає «глибокий жаль», сказав речник.

Насправді, однак, готовність деяких німців допомогти путінській росії вийшла за рамки надання інформації. Двоє чоловіків із Саксонії та Баварії дозволили москві обійти європейські експортні санкції. Вони належали — нібито несвідомо — до таємної мережі закупівель російських спецслужб, яку німецька влада змогла викрити.

Після ембарго ЄС після анексії Криму росії стало важче купувати технології, які також можна використовувати у військових цілях. Тож путінські поплічники вирушили на таємний шопінг. Згідно з висновками федерального прокурора, в центрі уваги був росіянин на ім’я Сергій К., який контактував з компаніями Федеративної Республіки на ярмарках і у відрядженнях.

К. виконував обов’язки генерального директора нешкідливого «Центру науково-технічного розвитку» у Єкатеринбурзі. Насправді, ймовірно, на задньому плані смикнула за ниточку спецслужба ФСБ – і жадана техніка опинилася на державних об’єктах озброєння.

Зараз німецькі суди розглядають мережу у двох позовах. Аугсбурзький бізнесмен Олександр Ш. був засуджений за те, що він поставив спеціальні фрезерні верстати вартістю 7,9 млн євро. У газетах були вказані замовники з нафтогазової промисловості, але насправді високотехнологічні машини дісталися виробнику озброєння ОКБ «Новатор», яке виробляє, серед іншого, крилаті ракети «Іскандер», які можуть бути оснащені ядерною зброєю.

Кілька тижнів тому Олександра С. з Марклеберга під Лейпцигом засудили за продаж Єкатеринбургу лабораторного обладнання, необхідного також для виробництва хімічної та біологічної зброї. Тут також приховували справжніх покупців, щоб обдурити німецьку владу.

Адела К., яка нібито хвора на рак, також була тісно пов’язана з кремлем, про що свідчать її паспортні дані. Їхні документи, що посвідчують особу, походять із серії номерів, які, згідно з дослідженнями SPIEGEL та його партнерів, члени надсекретного елітного підрозділу служби військової розвідки ГРУ також використовували для прикриття особи. Проте «підрозділ 29155», заснований у 2009 році, менше призначений для збору інформації, як, очевидно, робила Адела К. Приблизно 20 колишніх солдатів, які оточують генерал-майора з високими нагородами, є командою вбивць путіна: вони повинні здійснювати напади з вибухівкою та вбивства – і таким чином викликати хвилювання та страх на в заходних країнах. Для вбивства використовують вогнепальну зброю або нейротоксин «Новачок».

Серед ймовірних жертв бойовика – болгарський виробник зброї Еміліан Гебрев, який озброював противників росії, наприклад Україну, своєю зброєю. Після обіду в 2015 році він відчув зле, впав у кому і ледве вижив після отруєння, слідство у справі триває досі.

Через три роки елітні агенти отруїли колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля та його доньку в Солсбері, Англія. Дослідження показало, що співробітники спецслужби ГРУ, всі з підрозділу 29155, перебували поблизу місць обох нападів.

Агенти цього підрозділу — круті хлопці, навчені для делікатних операцій за кордоном, таких як диверсії, перевороти та вбивства. Їм від 30 до 40 років, вони закінчили шановані навчальні заклади і здебільшого мають досвід бойових дій, наприклад, у війнах у Чечні чи в Україні. Вони часто служили в спеціальних військових частинах. Дані телефонних розмов під час місій свідчать про те, що іноді вони отримували прямі вказівки від наближених до російського президента.

Важко відновити, де і як часто члени таємних військ завдавали ударів по Європі. Агенти ГРУ подорожують багатьма країнами ЄС під вигаданими іменами. Туристичні візи легко отримати, контроль слабкий.

У 2014 році, в рік анексії Криму, в Чехії вибухнув склад боєприпасів, на якому, ймовірно, також були матеріали, призначені для України. Докази вказують на елітні війська путіна. Також повідомлялося, що підрозділ 29155 брав участь у невдалій спробі державного перевороту в Чорногорії в 2016 році. Іспанська юстиція розслідує причетність агентів ГРУ до конфлікту навколо незалежності Каталонії з метою дестабілізації країни.

У вітчизняної спецслужби ФСБ теж є свій кілерський загін. Його найвідомішою жертвою є опозиційний політик Олексій Навальний, який знепритомнів під час рейсу з Томська, Сибір, у серпні 2020 року. Згідно з дослідженнями SPIEGEL, Bellingcat і The Insider, агенти ФСБ отруїли його нервово-паралітичною речовиною «Новачок». Навальний вже півтора року перебуває в російській тюрмі.

Сервіс більше не обмежується територією росії. До складу організації також входять спецназ, наприклад підрозділ «Вимпел», який нині працює як V управління ФСБ. Згідно з дослідженнями SPIEGEL і Bellingcat, ФСБ, очевидно, замовляє вбивства на замовлення через організацію випускників підрозділу.

Наприклад, Вадим Красіков, який 23 серпня 2019 року застрелив колишнього чеченського бойовика в Кляйнер Тіргартен у Берліні, підтримував зв’язок із «Вимпелом» і кілька разів перебував на території ФСБ. У грудні 2021 року Апеляційний суд Берліна визнав його винним у розстрілі своєї жертви за дорученням органів державної влади РФ. Загальний термін для цього у вироку буквально: «Це був випадок державного тероризму», посольство росії в Берліні описує вирок як «політично мотивований».

Чи було вбивство в Тіргартені поодиноким випадком?

Вважається достовірним, що співробітники ФСБ також вбили колишнього чеченського бойовика в Стамбулі в 2015 році. У січні 2020 року офіцери німецької розвідки спостерігали за зустріччю старшого агента ФСБ Ігоря Єгорова з підозрюваним убивцею в Гамбурзі. Запланований на березень арешт провалився, оскільки українська спецслужба дізналася про справу, опублікувала підозру в Інтернеті, і Єгоров більше не їздив до Німеччини.

Агенти та шпигуни москви не лише загрожують критикам чи ворогам, вони також ставлять під загрозу життєві лінії ненависного західного світу. З хакерськими атаками та диверсійними атаками.

«Ми повинні усвідомлювати, що росія знаходиться в наших мережах», — сказав віце-президент Федеральної служби розвідки Вольфганг Він нещодавно на конференції з безпеки в Потсдамі. Його люди добре розуміються на кіберпросторі, і те, що вони бачать, викликає занепокоєння. «Треба припускати, що проти нас теж щось готується, — каже Він, — таємно, в мережах».

Те, про що депутат BND відкрито заявив, є кошмаром німецької влади: зловмисники гніздяться в чутливих зонах громадської інфраструктури та встановлюють шкідливий код. У будь-який момент часу вони можуть бути активовані та маніпулювати зараженими системами або знищувати їх. Будь то електроніка в лікарнях, в ІТ-системі органів влади чи навіть на електростанціях.

Той факт, що це не неземні антиутопії, показує група, яку західні дослідники безпеки та органи влади називають «Fancy Bear». Ця група менш відома, ніж інші російські хакерські угруповання, тому що їхні операції здаються менш вражаючими. Але вони тим більше масштабні і за останні роки привернули увагу вже у 135 країнах. Хакери небезпечні тим, що одного дня hосія може використовувати підготовлені ними доступи в усьому світі. Атака на супутники Viasat і українські системи захисту була невеликим передчуттям цього.

Нещодавно група навіть мала обличчя та поштову адресу, а цього березня Міністерство юстиції США висунуло звинувачення трьом підозрюваним учасникам «Fancy Bear». Зазначається, що вони є співробітниками «підрозділу 71330» ФСБ, відомого як «Центр 16».

За словами американських слідчих, протягом багатьох років зловмисники націлювалися на системи контролю та моніторингу систем критичної інфраструктури на заході. Метою був постійний доступ до комп’ютерних систем, свого роду чорний хід. Їм вдалося встановити своє програмне забезпечення для атаки у понад 17 000 випадків. «Такий доступ дозволив би російському уряду порушити або пошкодити ці системи», — йдеться в обвинувальному висновку. Зловмисники вже проникли в бухгалтерію атомної електростанції в Канзасі.

Мішенями російських хакерів є і німецькі компанії. У 2018 році Федеральне відомство з охорони конституції попереджало про атаку групи. Фактично, дочірня компанія EnBW Netcom BW виявила контрольні сліди у своїх власних мережах, які слідчі приписують «Fancy Bear». Тим часом федеральна прокуратура Карлсруе отримала ордер на арешт чоловіка, якого звинувачують у хакерській атаці російської спецслужби ФСБ США.

Страх перед цифровими дірками у найважливіших мережах постачання та електростанціях є давнім, але він ніколи не був таким великим, як сьогодні.

Фахівці з кіберзахисту з Управління з охорони конституції в Кельні-Хорвайлері розробили карткову гру. Це квартет із найнебезпечнішими у світі державними хакерськими групами. Росіяни представлені п’ятьма картками.

Угруповання «Fancy Bear», яке підтримує російська військова розвідка ГРУ, має «індекс небезпеки» 9,5 з 10. У 2015 році він атакував Бундестаг і перехопив дані кількох членів парламенту, у тому числі тодішнього канцлера Ангели Меркель.

Московські кібервоїни працюють різними методами. Є філігранні, які крадуть дані, тихо оцінюють їх і, можливо, ніколи не публікують. Є звірі, які відкрито викидають свої вкрадені дані в Інтернеті, наприклад, щоб вплинути на вибори, як у випадку з електронними листами від демократів Гілларі Клінтон у 2016 році. А є руйнівники, які націлені на саботаж, як у 2015 році, коли в Україні вийшла з ладу електромережа.

Інші хакери бачать свою роботу в проведенні наклепницьких кампаній, поширенні фейкових новин і дезінформації. Найважливіша з цих груп, за якою німецька влада переконана, що стоїть ГРУ, називається «письменниками-привидами».

«Автори-привиди» націлені на німецьких політиків. Хакери використовують фішингові електронні листи, щоб отримати доступ до приватних облікових записів електронної пошти та облікових записів соціальних мереж і викрасти їх. За інформацією SPIEGEL, близько десятка депутатів у Бундестазі та в парламентах земель або їхніх співробітників потрапили на досить незграбні гачки.

Наскільки потворним може бути похід військ, показали в Польщі. Там хакерам вдалося заволодіти Facebook-аккаунтом Марчіна Душека, депутата парламенту від правоконсервативної партії PiS, і опублікувати компрометуючі фотографії з його ймовірною секретаркою. Хакери також захопили Twitter-акаунт політика Джоанни Боров’як і, використовуючи її ім’я, ображали прихильників прав на аборти як «наркоманок-повій і вбивць дітей». У Twitter Марека Сускі, заступника лідера правлячої PiS, «автори-привиди» опублікували фотографію місцевого політика – у червоній білизні.

Після російського вторгнення в Україну «автори-привиди» публікували неправду про війну на захоплених акаунтах Facebook. На відео нібито видно, як українські військові виходять з лісу і здаються росіянам, розмахуючи білим прапором. Фейк, який пізніше оприлюднили експерти з безпеки метагрупи.

Державні хакери, шпигуни з дипломатичними паспортами, загони вбивць – прихована атака путіна на Захід відбувається на багатьох рівнях. Як Європа може дати відсіч?

Німеччина проспала проблему, дефіцит важко компенсувати, принаймні так бачить колишній співробітник ЦРУ Джон Сіфер. Його вердикт німецькій контррозвідці є нищівним. «Протягом того часу, коли я працював з різними агентствами для відстеження та захисту від російської підривної діяльності, я виявив, що німецькі агентства менш корисні та менш спроможні, ніж більшість інших європейських агентств», — каже Сіфер. «Я не можу пригадати серйозної співпраці».

Залежність від російського газу та нафти, надії на те, що торгівля сприятиме політичним змінам, і романтизований погляд на росію довго заважали Німеччині придушити явні напади. «Чесно кажучи, ми повністю пропустили тему росії», – каже колишній високопоставлений офіцер німецької розвідки.

Курс проти росії дещо посилився з хакерською атакою на німецький Бундестаг. Раніше Німеччина видворила лише кількох підозрюваних російських шпигунів, акредитованих як дипломати, останнім часом 40 співробітників російського посольства. Але висилки використовуються економно, через побоювання, що сама Німеччина може стати нездатною діяти в Росії — російська сторона зазвичай викидає стільки ж німців після таких дій.

Проблема з цим є, за словами федерального уряду: німецьке посольство в москві значно менше, ніж російське в Берліні.

Однак інші держави, наприклад Велика Британія, багато років тому вирішили викинути всіх виявлених шпигунів з країни. З точки зору контррозвідки з цим живеться набагато краще, кажуть не тільки там. Загалом з початку війни в Україні європейські країни відправили назад до москви понад 400 підозрюваних російських шпигунів.

У політиці після 24 лютого різко зросло усвідомлення небезпеки з боку росії. Ще й тому, що після хакерської атаки на партійний штаб Зелених у травні та червні сліди ведуть і до росії.

Сьогодні у владі розігруються сценарії, які ще зовсім недавно були немислимі. Конфіденційний документ апарату безпеки попереджає, що в Німеччині може бути «збільшене шпигунство за державними та парламентськими органами». росіяни зосереджуються на канцелярії, МЗС і міністерствах економіки, внутрішніх справ і оборони, а також на спеціалізованих комітетах Бундестагу. Крім того, чиновники вважають можливими диверсійні акти в Німеччині, які можуть бути спрямовані проти транспортування зброї в Україну. Не можна виключати, що росія могла б навмисне спричиняти заворушення в Німеччині – наприклад, постачаючи вибухівку терористам або атаки під фальшивим прапором.

Служба військової контррозвідки нещодавно змогла спостерігати, на що, очевидно, ще здатні російські шпигуни в Німеччині в особливо зухвалих діях. Щойно Сполучені Штати та Німеччина навесні оголосили, що українські солдати навчатимуться на західній зброї, такій як Panzerhaubitze 2000, як агенти москви, очевидно, активізувалися.

Німецька влада раптово помітила підозрілі автомобілі перед військовими об’єктами в Графенвері та Ідар-Оберштайні, де американські та німецькі збройні сили навчають українських новобранців. За даними інсайдерів, сканери могли використовуватися для шпигунства за даними мобільних телефонів українців. Міні-дрони з камерами також були помічені над зонами тренувань, а потім швидко зникли.

Влада Німеччини вважає російських опозиціонерів, які втекли до сюди, потенційно небезпечними. Вони можуть потрапити в поле зору агентів путіна. Так само дезертирували російські солдати та дезертири з військових і спецслужб, які могли втекти до Німеччини під час війни. Навіть спроби вбивства можуть бути тут засобом путінських поплічників – для стримування інших інакомислячих.

За матеріалами: Der Spiegel