Ядерна зима, якою лякають жителів нашої планети любителі апокаліптичних сценаріїв, насправді, цілком реальна. Навіть більше, вона вже одного разу була, про що дійшли уривчасті, проте вельми правдиві свідчення.

Про їхню достовірність говорить те, що однакові розповіді збереглися в різних кінцях світу. Щоправда та ядерна зима не була пов'язана із застосуванням зброї масового знищення, а мала цілком природне походження, що, втім, не полегшило долі людства.

У зв'язку з цим не зайвим буде нагадати, що ядерна зима, на думку вчених, може виникнути після масштабної ядерної війни. Через велетенські згарища і руйнування в атмосферу підніметься маса кіптяви і пилу, які огорнуть планету щільним смогом. Цей шар буде перешкоджати проходженню сонячних променів, через що на планеті на кілька років настане холод і морок. Цих кількох років вистачить, аби назавжди поховати людство.

Багато наших сучасників нарікають на 2020 рік. Мовляв, і коронавірусний він, і високосний, і, загалом, дуже неспокійний. Однак історики говорять про те, що в літописі людства є чимало згадок і про набагато страшніші періоди.

Найстрашніша біда трапилася з людством (принаймні протягом його літописної історії) в 536 році нашої ери. Про цю подію розповіли вчені Гарвардського університету. Цей рік став точкою відліку недовгої, але дуже трагічної смуги в історії людства. Кошмар тривав близько двох років.

"Щільний туман занурив Європу, Близький Схід і частину Азії в темряву, яка стояла упродовж вісімнадцяти місяців. Сонце світило як Місяць, температура впала до 1.5 — 2.5 градусів Цельсія, почалися масштабні кліматичні зміни, які привели до безлічі катаклізмів та епідемій", — розповідають учені.

На полях і в садах нічого не росло і не дозрівало. На континенті почався масовий голод. Перелякані від голоду люди не знали, як добути собі прожиток, і вмирали у страшних муках. До цього додалася чума, якій легко було впоратися з ослабленими голодними людьми.

Як з'ясувалося, причиною ядерної зими (а це була саме вона) стало банальне виверження вулкана в Ісландії. Воно було настільки тривалим і настільки потужним, що верхні шари атмосфери затягнув попіл. Жоден сонячний промінь не міг прорватися крізь цей густий шар, щоб обігріти замерзаючу землю. Звичайно, з часом цей попіл осів. Однак на це знадобилося довгих півтора роки.

Сьогодні вчені бояться давати якісь прогнози. Адже вулканічна активність на земній кулі не йде на спад. Будь-якої хвилини може почати вивергатися який-небудь великий вулкан, а то й кілька. І тоді все буде залежати від того, наскільки довго він буде вивергатися, і які будуть масштаби катастрофи.

До речі, недавно прокинувся вулкан Синабунг на острові Суматра в Індонезії, який "спав" близько чотирьохсот років . Вулкан вже кілька днів викидає в атмосферу тонни попелу. Його попіл вже присипав всі довколишні села і став загрожувати літакам, що пролітають в небі над Суматрою. Залишається сподіватися, що похмурий сценарій 536 року не повториться.