Обійдемося тут без повного її титулу. Не тому, що він дуже довгий, атому, що Єлизавета була як би королевою не лише англійською і не лише 18 країн Британської Співдружності, а якби усього Світу, принаймні, демократичної його частини. І тепер її кончина точно відгукнеться сумом в серцях мільярдів людей – так і буде, бо це не чергова метафора, ми всі відчуємо. Для того, щоби сталося саме так, треба було прожити відповідне життя і це – достойне життя обраної Богом людини — найбільше, що вдалося Єлизаветі англійський з сімейства Віндзорів.

А якщо конкретніше, все-таки? Їй вдалося, здавалося, неможливе – перевести середньовічний інститут монархії через усі жахи XX століття — у сучасний світ, зробити його у столітті XXI й доречним, і ефективним, і визнаним народом. Це за Єлизавети Британська імперія, над якою не заходило сонце, мирно трансформувалося у Британську Співдружність, над якою воно теж ніколи не заходить. Її визнавали главою держави такі діаметрально різні нації, як Канада, Папуа-Нова Гвінея, Австралія… Який контраст порівняно з допотопною імперією на сході, яка ніяк не звільнить людство від своєї присутності!

Велика Британія, зауважте, не має Конституції, там все базується на здоровому глузді і традиції для того, щоби бути там монархом мало народитися першою в королівській сім’ї – треба королевою бути. І вона справді й була королевою від народження, трапляються такі люди.

У Єлизавети це щасливо співпало – Божий дар і Боже призначення. Мабуть, тому до неї, до всього її життя так пасують всі ці її численні «най». Найдовше царствування в історії Британської монархії, найдовший королівський шлюб…

Ми багато чого не знаємо, але здогадуємось, як це не просто. Було заведено казати, що англійська королева царствує, але не править. Мабуть, це на словах легко. А в житті… Десятиліттями бути в центрі уваги, стоїчно зносити цікавість жовтої преси, стримувати особисте, щоби не нашкодити спільному… І основне – оце: бути істинним монархом, це коли тебе поважають навіть ті, хто ставиться до тебе упереджено. Вона володіла цим даром повною мірою і досконало. А ми ж всі нині бачимо, як нівечить влада недостойних неї людей, вивертаючи назовні всю їх чорну сутність, перетворюючи їх на ненависних монстрів.

Єлизавета II прожила довге життя – і монарше, і людське – так, що ні у кого ніколи не виникло сумніву в тому, що це її корона, її трон.

96 років… І все одно ця новина упала, наче, грім з ясного неба. Навіть у воюючій Україні. Якось хотілося вірити, що це станеться ще колись, ще потім. Адже її мама – теж королева Єлизавета — прожила 101 рік, зовсім трохи не дожив до 100-річного ювілею її чоловік, принц Філіп.

…Спочивайте з миром, Ваша Величносте. Потомки пам’ятатимуть Вас світло, із вдячністю.

УКРІНФОРМ