Чому? Бо TNI часто-густо нахвалює Росію, особливо її військову міць, закликає керівництво США з нею рахуватися, а головне — не жертвувати стосунками з Росією заради України, бо вона того начебто не варта.

Втім, іноді статті у TNI виглядають недостатньо переконливо, і російська пропаганда приправляє їх додатковими маніпуляціями та фейками.

Найсвіжіший приклад — теза про те, що Зеленський, переслідуючи Медведчука за держзраду, займається популізмом з розрахунком на наступні президентські вибори. В такому вигляді цей меседж з посиланням на TNI поширили кілька проросійських ЗМІ в Україні.

І одразу — фейк. У статті британського політолога українського походження Тараса Кузьо, яку начебто цитують ці ЗМІ, Медведчук згадується рівно стільки разів: жодного.

Можливо, вони переплутали (або свідомо змішали) з іншою, більш ранньою, статтею, де Медведчук дійсно згадувався, як «видатний проросійський політик» і «один з найвідвертіших критиків Зеленського», який став жертвою «дедалі потворніших політичних репресій». Її ще 31 травня поширював Шарій. Україну в ній звинувачували в тому, що вона «скочується до авторитаризму».

Автор статті Тед Гален Карпентер регулярно дописує до TNI із закликами до США рахуватися з російськими інтересами та не провокувати Росію, зокрема навчаннями і готовністю начебто втрутитись у війну на боці України. Не виходячи за рамки наративів російської пропаганди.

Що цікаво, за тиждень TNI опублікувало відповідь на статтю Карпентера під заголовком «Заперечення міфу про український авторитаризм», де Україна називалась «однією з найбільш перспективних демократій у Східній Європі». Але ця стаття російські та проросійські ЗМІ, звісно, не зацікавила.

Що треба знати про саме видання The National Interest та його прихильність до кремлівських наративів? Це інформаційний орган аналітичного центру The Center for the National Interest, який очолює Дмитро Саймс:

• Саймс — американець радянського походження, уродженець Москви, випускник МДУ.

• Саймс був тим, хто представив російському послу в США Джареда Кушнера, який забезпечив росіянам вхід у кампанію Трампа.

• Згідно зі звітом 2014 року «Російські зв’язки Ренда Пола», до консультативної ради центру входив одіозний російський державний діяч Олексій Пушков.

• Після репресій уряду Путіна щодо незалежних російських ЗМІ у 2000 році Саймс енергійно захищав Кремль. Його коментарі викликали гнівну реакцію посла США в Росії Роберта Штрауса. «Дорогий Дмитро! Вам слід соромитись самого себе», — писав Штраус у листі від 20 квітня 2001 року.

• Сім’я Річарда Ніксона, колишнього президента США, який заснував аналітичний центр в 1994 році, в 2011 році розірвала відносини з ним, бо для них стало «соромом» асоціюватися з ім’ям Саймса через його підтримку політики Путіна.

• У лютому 2014 року Саймс провів спільну пресконференцію з Андраніком Міграняном, радником російського уряду й керівником російського аналітичного центру, на якій вони захищали дії Росії в Україні.

• Восени 2013 року Саймс приєднався до російського президента на сцені на форумі Міжнародного дискусійного клубу «Валдай». Поруч з трьома іншими учасниками дискусії — колишнім міністром оборони Німеччини та колишніми прем’єр-міністрами Франції та Італії — Саймс виглядаав не на місці на високому форумі, який фінансується Кремлем. «Ніхто безпосередньо не звертається до Путіна на рівні Саймса, — зауважив один із російських експертів з питань політики у Вашингтоні. — Цього просто не відбувається».

• В середині 2018 року Саймс став співведучим політичного шоу «Большая игра» на російському державному «Першому» каналі. Його співведучий — В’ячеслав Ніконов (онук міністра закордонних справ Сталіна В’ячеслава Молотова).

І цього разу меседжі TNI в Україні відпрацювали виключно агенти російської пропаганди.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки